Зігріває, як шалик в’язаний,
Нас тепло благодатне споминів.
Стільки всього було нами сказано,
Стільки всього було недомовлено…
І хитке метушиться нинішнє,
А думки, наче струни, напнуті-
Розцвітає минуле вишнями
В середмісті моєї пам’яті.
Навмання ми і далі ходимо-
Поодинці - провулками, лазами…
Знов без тебе мені так холодно-
Одягаю я шалик в’язаний.
© Володимир Присяжнюк
17.04.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2017
автор: Володимир Присяжнюк