Строфіка


Грецьке  strophe  —  поворот,  зміна.  У  Давній  Греції  строфою  вважали  пісню  хору  на  сцені.  У  XVII—XVIII  ст.  строфу  називали  латинським  терміном  "reversio".
Строфа  —  це  група  віршових  рядків,  об'єднаних  думкою,  інтонацією,  порядком  римування.  І.  Качуровський  називає  п'ять  ознак  строфи:  клавзула,  рима,  розмір,  синтаксична  завершеність  мовного  періоду,  літературний  канон.  П'ята  ознака  зумовлена  традицією  віршування.  Обсяг  строф  —  від  одного  до  16  рядків.  У  зарубіжній  літературі  трапляються  й  більші  строфи.  Є  строфи  прості  і  канонізовані.
Прості  строфи
Моновірш  (моностих)  —  це  строфа  —  рядок.  Прекрасними  зразками  моновірша  є  прислів'я,  приказки,  загадки,  примовки:  "Половина  світу  скаче,  половина  плаче",  "Хто  везе,  того  й  поганяють  ",  "До  булави  треба  голови",  "На  похиле  дерево  й  кози  скачуть",  "За  моє  жито  ще  мене  й  бито  ".
Є  й  літературні  моновірш  і.  У  Ліни  Костенко:  "Історія  сміється  cap-донічно",  "Україна  —  неядерна,  Україна  —  роз'ятрена",  "Вмені  щодня  вбивають  Україну".  У  Б.-І.  Антонича:  "Тиша  —  це  мова,  якою  говорить  до  людини  Бог."
І.  Качуровський  відносить  до  моновіршів  крилаті  вислови  літературного  походження,  взяті  з  контексту  творів:  "Дух,  що  тічарве  до  бою"'  (І.  Франко).  На  думку  А.  Ткаченка,  вони  виконують  роль  моновірша,  коли  використовуються  в  ролі  епіграфів,  закликів,  написів  на  афішах,  рекламах.
Дистих  (грец.  distichon  —  двовірш)  —  строфа  з  двох  рядків  —  А  А:
Для  того  й  свободу  брали  ми  із  бою,  —
щоб  нам  між  народів  буть  самим  собою!
Будьте  ж  самобутні.
Будьте  незалежні!
Волею  залізні,  духом  м'ятежні!
(П.  Тичина)
У  фольклорі  двовіршові  строфи  часто  мають  гумористичне  забарвлення:
На  припічку  свині  риють,
А  собаки  горшки  миють.
Кури  хату  замітають,
Хлопці  в  вікна  заглядають.
Терцет  (лат.  tertius  —  третій)  —  трирядкова  строфа.  З'явилася  в  давньогрецькій  поезії,  відома  в  романському  фольклорі.  Терцет  має  чотири  різновиди:
1.  Усі  три  рядки  римуються  —  AAA,  БББ:
Був  собі  раз  цар  могутній,
Мав  гурток  дружини  путний
Іще  й  настрій  щомінутний.
Коли  доля  їм  идастила,
Втіху  в  хату  напустила,  —
Край  усміхом  навістила.
(І.  Франко)
2.  Два  рядки  римуються,  третій  без  рими  (холостий)  —  ААБ:
А  там,  на  обрії,  не  вершник  таємничий,
Ні!  Будить  заспаних  і  недолугих  кличе
Брудний,  замурзаний,  веселий  тракторист.
(М.  Рильський)
3.  Два  римуються,  третій  має  риму  в  суміжній  строфі  —  ААБ,  БВВ:
Хто  лише  муку  зна,  муку  кохання,
Лиш  той  пізнав  до  дна  моє  страждання!
Сам  я  без  втіхи  Й  єна  смутний  блукаю...
Хто  мене  любить,  зна,  в  дальньому  краю:
Душа  моя  смутна  в  огні  страждання...
Хто  лиш  кохав,  той  зна  жагу  кохання!
(Й.В.  Ґете.  Переклад  М.  Зерова)
4.  Неримований  терцет.  Серед  неримованих  розрізняють  силабічні,  силабо-тонічні,  верліброві:
Я  чую  в  скронях  пульс  тих  рідних  жил,
В  них  бачу  блискавку  мого  сумління,
Що  осяває  темряву  душі.
(Д.  Павличко)
Катрен  (франц.  quatrain)  —  строфа  з  чотирьох  рядків  з  суміжним,  перехресним  або  кільцевим  римуванням.  Є  катрен  з  моноримою,  три  рядки  римуються,  один  —  неримований;  два  римуються,  два  неримовані;  неримований.  Катрен  з'явився  у  VII  столітті  до  н.  е.  в  ліриці  Сапфо  і  Алкея.
1.  Катрен  з  суміжним  римуванням:
В  теплім  місяці  у  травні  А
Шепче  вітер  думи  давні  А
В  синім  місяці  у  квітні  Б
Думи  явора  столітні.  Б  (А.  Малишко)
2.  Катрен  з  перехресним  римуванням:
Дорога  в'ється  між  полями...  А
Ти  не  прийдеш,  не  прилетиш,  Б
І  тільки  з  дальніми  піснями  А
В  моєму  серці  продзвениш.  Б
(М.  Рильський)
3.  Катрен  з  кільцевим  римуванням  (охопним):
Він  дні  свої,  як  сосни  злотокорі,  А
Для  нив  будущини  спалив  дотла.  Б
Його  душа  у  слово  перейшла,  Б
Повставши  в  працьовитій  непокорі.  А
(Д.  Павличко)
4.  Катрен,  у  якому  римуються  другий  і  четвертий  рядки,  перший  і  третій  —  неримовані:
Як  на  вулиці  зустрінеш,  А
То  мене  обходиш  ти.  Б
Добре  робиш!  Спільним  шляхом  В  Не  судилось  нам  іти.  Б
(І.  Франко)
5.  Катрен  неримований:
Коли  мій  батько  відійшов  назавжди,  А
В  його  столі  знайшли  ми  "Кобзаря",  Б
А  в  книзі  декілька  старих  квитанцій  В
І  мій  пожовклий,  ще  студентський  лист  Г
(Д.  Павличко)
П'ятирядник  (пентйна  від  грец.  penta  —  п'ять)  -  п'ятирядкова  строфа.  Можливі  різні  варіанти  розташування  рим  у  пектинах:  АБАБА,  АБААБ,  АББАБ,  ААББА,  АБББА,  АББАА,  АААББ,  ААБББ.
Подаємо  два  приклади  пентин:
Нехай  з-поміж  усіх  ти  мов  зірниця  сяєш,  А
Хай  цінний  скарб  краса  твоя  Б
І  чарами  її  ти  всіх  собі  скоряєш...  А
Та  коли  ти  Вкраїни  не  кохаєш,—  А
Ти  не  моя!  Б
(М.  Вороний)
Пентйна  без  рими:
Як  ти  могла  сказати  се  так  рівно,
Спокійно,  твердо?  Як  не  задрожав
Твій  голос  в  горлі,  серце  в  твоїй  груді
Биттям  тривожним  не  зглушило  ті
Слова  страшні:  "Не  надійся  нічого!"
(І.  Франко)
Шестирядний  (секстет  від  лат.  sextos  —  шостий).  Найбільш  поширені  такі  варіанти  римування:  ААБВВБ,  АБАБВВ,  АБАБАБ,  АБАББА,  АБВАБВ,  ААББВВ.
Один  із  варіантів  секстета:
Інша  слава  сонцю,  інша  місяцю,  А
Інша  звіздам,  що  на  небі  сяють.  Б
Різна  вартість  тварей:  пса,  осла,  гадюки,  В
Що  сю  всеплодючу  землю  заселяють.  Б
Між  людьми  так  само  здібні  й  неподібні  Г
Праведники  й  грішні  різну  вартість  мають.  Б
(І.  Франко)
Семирядник  (септима,  септина  від  лат.  septima  —  сьома)  зустрічається  рідко.  Його  знаходимо  у  Лесі  Українки  І.  Франка,  М.  Рильського.  Септима  П.  Тичини:
Цвіт  у  моєму  серці,  А
Ясний  цвіт  —  первоцвіт,  Б
Ти  той  цвіт,  мій  друже,  В
Срібляний  первоцвіт.  Б
Ах,  ізнов,  кохана,  Г
Де  звучала  рана,  —  Г
Квітне  цвіт  —  первоцвіті  Б
Восьмирядник  (октоверс,  октет  від  лат.  okto  —  вісім,  versus  —  рядок  вірша).  В  октоверсі  є  багато  варіантів  римування.  Найбільш  поширені  у  поетичній  практиці  такі  форми:  АББА,  ВГТВ,  АБАБ,  ВВГТ.
Октоверс  І.  Франка:
Без  впину  А
За  річкою  геть  у  долину,  А
І  геть  аж  до  синіх  тих  гір  Б
Мій  зір  Б
Летить  і  в  тиші  потопає,  В
У  пахощах  дух  спочиває,  —  В
У  душу  тепла  доливає.  В
Простір.  Б
Дев'ятирядник  (нонаверс  від  лат.  попа  —  дев'ята),  рідкісна  строфа.  Один  із  варіантів:
Коли  земля  в  горючій  мряці  кисла,  А
І  укладалися  всі  сили  в  повну  зв'язь.  Б
і  тьма  предвічна  всю  ту  масу  тисла,  А
І  клекотів  огонь,  і  в  парі  грузь  пеклась,  Б
І  колихалося  кипуче  море  глини,  В
І  піврідкі  ще  маси  гір  Г
Немов  гігантські  хвилі,  то  в  безмір  Г
Здіймалися,  то  бовтались  в  долині  —  В
Ще  не  було  його.  Д
(І.  Франко)
Зустрічається  і  така  форма:  ААБВВБГГБ.
Десятирядник  (дециверса  від  лат.  decima  —  десята).  Римування  вільне:
Є  вірші  —  квіти,  А
Вірші  —  дуби.  Б
Є  іграшки  вірші.  Б
Є  рани.  В
Є  повелителі  і  раби.  Б
І  вірші  є  —  каторжани.  В
Крізь  мури  в'язниць,  Г
по  тернах  лихоліть  Д
ідуть,  ідуть  Д
по  етапу  століть.  Д
(Ліна  Костенко)
У  поетичній  практиці  зустрічаються  11-,  12-,  13-,  14-,  15-,  16-рядники  у  формі  самостійних  творів  чи  моностроф,  строфічних  складників  більших  творів.
Джерело:  http://pidruchniki.com/18800413/literatura/vidi_rimuvannya

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735847
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2017
автор: arleya