Довірливо, у тебе на плечі
Засну без сили, зовсім випадково,
А ти зронивши невиразне слово,
Пригорнеш, безталання кленучи.
Мовчи на біс!..і Бога не гніви,
Що кинув долу у холодну зиму.
Переживе цю ніч душа озима
І знову у світи піде на ВИ!
Скрізь товщу криги, темряви оскал,
Шукати едельвейси і суниці,
Щоб заспівали зоряні дзвіниці,
Допоки ніч, божественний хорал.
У сумнівах несказане, - коли?..
Коли вбереш Стожари у намітку,
Сріблястих снів, душі знайшовши квітку,
Серед проклять байдужої імли.
Так солоно?.. гарячий крапле віск,
Тамуючи оману безголосся?
Мабуть мені наснилось, чи здалося,
Що не мене в обіймах міцно стис?..
19.05.17.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2017
автор: Ліна Ланська