Ти огортав мене плащем
У літній дощ, беріг від зливи.
І ми стояли під плющем
Удвох. І я така щаслива.
Молила Бога: ,, Дощ, іди!
Вночі і вдень,йди скільки хочеш!
Щоб тільки я, щоб тільки ти
Тримав за руку , й очі в очі.
Давно того плюща нема,
Трава віднині зеленіє.
У дощ ми стрілись недарма,
Твій плащ. А серце й досі мліє!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735721
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2017
автор: Світлана Петренко