янб

добре,  що  вже  ніжне  прокляття  окутує  моє  серце
відростають  волосся  і  нігті,  сплітаються  безліч  клітин  зламаної  променевої  кістки  
а  ти  поруч.  
так  безкінечно  віддано  читаєш  вголос  останні  новини.  
я  розростаюсь  деревом  і  крони  мої  величні  й  могутні,  гілки  тягнуться  тобі  під  сорочку,  навпростець  крізь  ребра  і  заповнюють  твої  легені  
дихай  тепер  лиш  мною.
 видихай  спів  птахів  кожного  літнього  ранку,  нехай  з  твого  горла  лунають  крики  сусідки,  її  недорослих  дітей,  собаки,  що  хоче  гуляти,  сантехніка,  котрий  загубив  інструменти,  звуки  машин,  що  розливають  на  вулицях  воду,  омивають  асфальт  і  тих,  що  збирають  сміття,  і  звуки  мітел  двірничок,  шурхотіння  котів,  що  вилазять  з-під  комину,  туркотіння  го́лубів,  сирени  швидкої,  що  відчайдушно  мчить  когось  рятувати.
 віднині  ти  моя  скрипка  і  я  хочу,  щоб  ти  була  якнайтоншої  і  тремкої  душі,  ти  будеш  лежати  на  найвищому  місці  моєї  кімнати  і  чекатимеш,  коли  я  тебе  покличу.  
ділитись  прокляттями,  гріхами  і  звабами  як  діти  діляться  обідами  чи  скарбами.  добре  з  тобою.

 і  дивись,  
я  не  обманюю.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735678
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2017
автор: Hauch