Згадалась хата й рушники,
Котрі творила колись мати.
А щоб убрати образи,
Навчала й дітей вишивати.
Тепер другий вже настав час.
Зовсім й не ті порядки в хаті:
Стіни розкрашені, як клас,
І всі не білі, а строкаті.
А от колись уся стіна
Сіяла в рамках з образами,
І виглядала дорога,
Бо вкрита була рушниками.
Попід стіною стіл стояв,
За ним довгенька лавка була.
Ніхто нікого не штовхав,
Бо й дисципліна таки була.
Давно нема тих рушників,
Що вишивала сестра й мама.
Я б й зараз бачити хотів,
Але друга доба настала.
Бо вже онуки є батьки,
Й правнуки малі підростають,
А так я хочу, щоб вони
Хай своїх предків пам’ятають.
Й не забувають давнину
І звичаї й обряди тоже.
Може колись ту істину
З них не один створити зможе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735664
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2017
автор: Дашавський поет