Жовтіють пальми в міжсезонні,
Тримають небозвід руками.
Схилилось сонце на ослоні
Поміж гірськими берегами.
Так посміхнулося ласкаво,
Неначе бачиться востаннє,
Та й покотилось величаво,
Засяє завтра сонце раннє.
Гортають хвилі тихі води,
Піймали промінці сонливі,
І закружляли хороводи
У блисках вечора, мінливі.
Вода хлюпоче між камінням —
Перемиває без упину.
А серцю хочеться прозріння,
Замріятись хоч на хвилину.
Зібрати в мушлю всі образи
І відпустити біль у море...
Хай зникне смуток цей одразу,
І стане дно душі прозорим. 4.10.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735634
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.05.2017
автор: Lana P.