Хочеться, Вороне, сиру ласий шматочок?
Це, коли стежку хвостом підмітає руда?
Стеле так м"яко і солодко слово скида,
Не озирайся, накинь на дзьобик замочок.
Хай собі блудить, виманює й примовляє.
Чорне крило не відбілиш і часу не гай.
Їж собі сир, захлинеться слиною нехай -
Жадібне серце укотре, заздрощі крають.
Молоху зорі насняться спалахом ночі.
Хочеться келишок сяйва, яке ж бо на смак?
Хитрощі, білою ниткою зшиті сяк-так,
Медом присмачені щедро - душі морочить.
Добре словечко приємне й кішці приблудній.
Кинули крихту хлібця і на руки взяли,
А на бочок, щоб зігрілась дурненька, - смоли...
Вороне, їж собі сир, не слухай облудні,
Пустопорожні слова і коли-не-коли,
Мудрого згадуй Езопа, - рядки незабутні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735301
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2017
автор: Ліна Ланська