Сміється дощ, бо він такий зелений
на спинах пружних рибок листяних,
ця гра його і що йому до мене,
Та я чомусь сміюся разом з ним.
Крізь дощ дивлюсь я на минуле - свято
На ганку теплої Зеленої зорі,
В той час я перші налагоджував фрегати,
Які розбилися, щоб врешті я прозрів.
Краплини-дні стукочуть полонези,
Але ніщо в нікуди не зника,
І дощовиця вмила сонце-серце,
Я ж пристрасть на розважність обміняв.
Але енергії своєї не розтратив,
Громів і блискавок уловлюю снагу,
Сміється дощ - час літу стартувати,
Сміюся я - цвіте в повітрі струм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2017
автор: Віталій Стецула