[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mO5u--qqQTk[/youtube]
-------------------------
Кацапська наволоч нас завжди зневажала,
нав’язувала нам свій «рускій мір»,
голодоморами і війнами вбивала,
провадила злоякісний відбір.
Війна йде вісімсот і ще три роки,
відтоді, як прийшла до нас орда.
Усіх Мсти-славів кинуто під дошки.
з-під них не мста тепер – терпимість погляда.
Надмірну українську толерантність
потрібно вбити і покласти в гроб
чи в скриню розмальовану на радість,
і закопать – не вибралася щоб.
Свою я скриню розписом прикрашу,
малюнками рослин, тварин, птахів.
Трудом оздоблю рідну землю нашу…
А ще кістками й черепами ворогів!
---------------------------------
[i]В 1223 році в донецьких степах на річці Калці князі Київської Русі Мстислав Старий (Київ), Мстислав Удатний (Галич), Мстислав Святославович (Чернігів) намагалися зупинити нашестя орди. Хитрістю ординцям вдалося влаштувати пастку. Князям запропонували здатися пообіцявши, що «не проллється жодна крапля крові». Орда відсвяткувала свою перемогу, постеливши колоди та дошки на лежачих руських князів. Формально обіцянку було виконано.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734878
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2017
автор: Віктор Ох