Ніжно торкаюся струн твоїх,
час мій дорогоцінний,
відповідаєш і ліг до ніг:
"Пий мене до хотіння –
пий, бо ще є в мені сік життя."
Стогне, чи плаче скрипка?
Муз поволока зве до звитяг
таїни маків, скрику:
"Чуй же в пелюстках той шерех смичка,
вітром несе мій подих..."
Так на стежині у всіх віках
лишаться ніг схлип-коди...
Був я тут – буду мо ще не раз?
Запах століть витає...
Зве крізь часи десь поріг-нора,
Магія чуда – майя...
22.05.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734555
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 22.05.2017
автор: Променистий менестрель