Знов шалена весна пробудилась від сну.
Розтікаються рими гарячим нектаром.
Подаруй мені гріх. Я в тобі потону.
В серце щемом вросту. Заворожуй, мольфаре…
Хай не знає ніхто, тільки небо і ми.
Все так складно у нас, хоч банально водночас.
Рветься муза у ніч, душу ранить крильми.
Подаруй мені рай, чуєш змій нам шепоче?
Не втекти від оман. Ллються в прірву рядки.
Знову відчай і ти… Знов політ і падіння…
Місяць зваблює ніч. В’ються мрії-вінки.
На стіні божевіль обнялися дві тіні.
Погляд твій, як стріла. Губи – солод і хміль.
Знов у віршах кипить невтамована пристрасть.
Подаруй мені сон, у якому ти мій.
Тіло рветься у гріх, та любов – в небо чисте…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734292
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2017
автор: Лілія Ніколаєнко