Чекав давно, я тебе на вокзалі
У ресторані, в великому залі
І позирав, весь час на вхідні двері
Вже лізли в голову, думки химерні.
Знову чомусь коники викидаєш
Не помічаєш мабуть, що втрачаєш….
Я теж був (гарний),що можна сказати
Мо» геть здурів, як зміг приревнувати.
Що місток між собою місток зруйнували?
Тож щирі, радісні, почуття мали…..
Невже зітремо зблиск наших побачень
Тепер все, що було не має значень?
Як два, береги розлогої річки
Завжди,чекали зоряної нічки.
Нам верби, так тихенько шепотіли
Любили… Один одного хотіли.
В компанії всіх вражала красою
Але ж, була люба тільки зі мною
Чи це інтриги? Чи мені здавалось?
З іншим всміхалась… Серце розривалось…
Вже сам, боявся, що увірветься терпець
Бурхливому коханню прийде кінець…
В цей вечір чудовий, горить надія
Побратися з тобою живе мрія
Перед очима тепер твоя краса
Той ніжний дотик і солодкі уста….
Раптом проникливий погляд ловлю
Діждавсь, щасливий, в душі кричу-люблю!
Жовтень 2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734091
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2017
автор: Ніна Незламна