Тихо, за обрій, сіло веснянкове руде, мов котеня, сонечко, забравши з собою ще один день- день, відрахований від життя та доданий до віку... мій день, котрий приходить в життя з народженням людини, день, котрий благословляє Господь. Нічка розкинула свою пелену, а байструкуватий місяць постукав у шибку та всівся
на підвіконні, сміючись мені у вічі та насиляючи на ріжки намисто з сотні зірок, котрі сипались привітаннями друзів. Я згубилася в них, збилася з рахунку, заблукала у лабіринті квітів, що океаном розлилися мені в обійми. Раділа та плакала, сміялась в очі весні та дню, що приніс стільки тепла- тепла та добра від моїх друзів, котрі в Україні та у всьому світі. Хай береже вас Господь, мої крила, мої лелеки.
Вклоняюсь небу та землі
За друзів близьких та далеких,
Ви мої крила в чужині,
А в Україні ви- мої лелеки.
Мої волошки й пшениці,
Мій тихий вітер, буревії,
Сади вишневі, всі пісні,
Ви мої спогади та мрiї.
Я вами дихаю, живу,
Всі біди ділю, всі турботи,
Лягаю з вами, та встаю,
Іду, із вами, до роботи.
Як, із бджілками, кожен день
Розділю своє сокровенне:
Молитву, сльози, кіш пісень,
Болючі миті, все буденне.
Думки залишу у віршах,
На рушнику- шматочок хліба:
Вклоняюсь вам... іду до вас
Лиш в божій ласці, а не в бідах.
Все найдорожче, все живе:
Всі рідні, друзі, Україна-
В надії, вірі хай життя цвіте,
Та й лине пісня солов'їна.
Одна родина, один дім,
Одна стежина, що до хати
Покличе здалеку, а в нім
Жде Україна- рідна Мати.
Вернусь колись на свій поріг,
А в нім життя уже не в літі,
Так тихо час мені пробіг,
У ньому жичу многі літа.
Усім вам, друзі- тут і там,
Усім близьким і так далеким,
Ви мої крила в чужині,
А в Україні ви- мої лелеки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733908
Рубрика: Присвячення
дата надходження 17.05.2017
автор: Леся Утриско