ТЕПЛОЮ ХВИЛЕЮ…

Теплою  хвилею  Ваш  ніжний  дотик
Проник  у  тіло,  як  вічний  вогонь,
Живить  надіями  тліючий  ґнотик,
Відгуком  серця  торкається  скронь.

Лагідні  очі  освітлюють  розум,
Пісню  кохання  шепочуть  вуста,
Вітер  слова  перетворює  в  прозу,
Ноги  окутує  піна  густа.

Топлять  цілунки  і  тіло,  і  душу
У  язичкових  єднаннях  творінь...
Море  вкриває  нас  пледом  із  плюшу,
Із  оксамитових  сонцеплетінь.

Ми  —  нерозлучні,  як  небо  і  море,
Наскрізь  проймає  у  пестощах  щем.
Наше  кохання  —  величне,  прозоре,
Писане  хвилями  там,  де  Едем.                                    9.10.14

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733788
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2017
автор: Lana P.