Не завжди тілом помира людина,
Бо тіло ,це лиш скринька для душі,
Жахливо те, коли прийде година,
Що між людей ,ти замбі в метушні!
Ти дивишся- сліпий, кругом темрЯва,
Ти слухаєш, навколо пустота,
Ти ніби йдеш, та це лишень уява,
Xaпають руки те , що вже нама.
Ти хочеш плакати, в очах пустиня,
Кричиш від болю, голосу нема,
Дай Боже крила, до тебЕ полину,
В тобі одному правдонька свята!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733704
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2017
автор: горлиця