За тобою полює смерть,
Вона давно придивилась здобич.
Рятуватись? Який з цього сенс?
Мені не потрібна стороння поміч!
Тобі не сховатись уже ніде,
Ані у підвалах, ні на горищах.
Вона по тебе уже йде,
З кожним днем усе ближче і ближче.
Я чую, як дихає мені в потилицю,
Як заглядає у кожне вікно.
Можливо, візьме вона мене силою,
Але, знаєш, мені все-рівно.
Я не ховатимусь по закутках,
Вийду на зустріч, й скажу Привіт!
Ти ж прийшла сюди з подарунком,
Забереш мене від тисячі бід?
Я усміхнусь і візьму за руку,
Й підемо ми з нею у інший світ.
Нарешті скінчилися всі мої муки!
За мною тепер люди ви не тужіть...
Можливо, була я зовсім не найкращою,
Й за мною було чимало гріхів,
Але може була б не такою й пропащою,
Якби хтось хоч чучуть мене та й полюбив...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733276
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2017
автор: Птаха в польоті