[i]Коли за плечима обмани століть,
І я вже не знаю чи варто родитись,
Стояти у черзі за днями глухими
Серед опівночі стиглих фантазій
Супроти площини реальних оказій...
Одному блукати, одному шукати
Мотиви надії лишитися тут,
Де фактор людський пороків - отрут
Уже підсвідомо чомусь не лякає,
Тільки душа кудись зазирає
У простір блаженний за горизонт.
Невже буття - невдалий сон
І п"яний вітер в унісон
Верзе мелодію забавну :
- А Ти спіши, немов метелик,
В прекрасне марево ілюзій ...
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733185
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.05.2017
автор: Мандрівник