Лети, моя чаєчко біла,
Над хвилями синього моря,
Знайди за тим морем великим
Місцину, де люди без горя.
Летіла далеко-далеко,
І досі іще не вернулась…
Чи може, знайшла тай лишилась,
Про мене у щасті забула.
А може, над морем у небі
Спіймали ту чаєчку білу,
Убили її пазурами…
На скелях, розтерзану, з’їли…
Чекаю, три роки чекаю,
На тебе, о чаєчко біла!
Над краєм тривога літає,
Війною наруга обсіла.
Стріляють чужі міномети,
Оселя дощенту розбита.
І старість на сивій планеті,
Ночує, нічим не прикрита.
Над степом гуде канонада
І краю біді цій не знати.
Допоки без дії ця влада,
Допоки ридатиме мати?!
Не чайка вертає з-за моря,
Над берегом дрони ворожі.
Як круки поживу шукають
Без крові людської не можуть!
13.05.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2017
автор: dovgiy