[i]Мужество есть лишь у тех,
Кто ощутил в сердце страх,
Кто смотрит в пропасть,
Но смотрит с гордостью в глазах
(с) Ария
[/i]
Серед очей їх пильних,
І твого міста
темних
колонад,
Ти мусиш бути сильним.
Та мужність не дається
просто так...
І як побачиш
темну прірву -
Сміливо глянеш
в неї ти?
Чи вона в тебе? Гляне, зірве,
Й затягне
в нетрі
Пустоти?
І як побачиш ти людину -
Сміливо скажеш
щось їй ти?
Чи в страху,
оступивши
криво,
Впадеш,
немов із висоти?
Мене сам страх вбиває більше,
Ніж все, чого я ним боюсь.
Й усім від того лише гірше,
В своїм безсиллі тихо злюсь...
Я вийду в людство із могили,
Візьму я свій вогненний груз,
І з ним я в прірву гляну сміло,
Й скажу людині: "Не боюсь!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732370
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.05.2017
автор: mereine