Місячна ніч, така липнева, в зорях,
А ти тремтиш, скажи мені, чому?
Твоя душа, що була мені морем.
Стає струмком, впадає в темноту...
.....
І навіть дощ, паде моїм теплом,
Не може хоч на мить її зігріти
І я із ним, бо я вже тільки сон,
Як швидко море може заміліти...
......
Втомитися від рідних берегів,
Чи вже чужих, спустошена коса.
А дощ паде, наповнити хотів,
Душі твоєї море...лиш роса...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2017
автор: Квітка))