В щасливому полоні дивограю
Танцюють зорі золоті, безкраї.
Я феніксом у почуттях згораю,
Весна покрилась знову у розмаї.
Тобою я живу і помираю,
Навічно б залишатися у раї.
Та знай, Тебе лишень одну кохаю,
З тобою ми підкорим Гімалаї.
Любов сліпа, не знає перешкод,
У натовпі знайти свою людину,
Створити найщасливішу родину.
Не треба нам ніяких нагород,
У нас є все, чого ми так хотіли,
Створивши світ, туди ми полетіли.
© Володимир Верста
Дата написання: 07.05.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732296
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 07.05.2017
автор: Володимир Верста