Дощ озвіріло різав скло -
Подряпини, а потім рани,
Безстидно місто розцвіло
Рожевим збудженням каштанів.
Куди би ти не кинув оком
За містом і не блукав ти де б -
Лискучі простяглись голгофи,
Де хтось розп'яв опори леп.
Весна-красна зайшлася сміхом
Та, емітуючи любов,
Мене спіймала десь під стріхом
І жадно висмоктала кров.
6.05.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732143
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2017
автор: Wiggily