Дід і дядько десь не звісно
полягли в полях чужих –
у ромашках вічно й прісно,
взимку пухом білий сніг...
Сьогоденні сперечання
ні до чого їм тепер –
вінничани і брестчани,
рядовий, чи офіцер...
Хтось в ці війни нескінченні
новобранців рядить знов –
ляжуть в пил селяни й вчені,
окропить ромашки кров...
Мало жертв ще на Планеті,
мало кривди, зла, смертей?
Й кошти знайдуться в бюджеті,
щоб чужих вбивать дітей.
Вчив Христос в любові жити,
взяв на себе всі гріхи...
То ж не ймлять Учення ситі,
війн роздмухують міхи.
Кожен ратує за "правду",
Не за Божу, не за ту –
совість обплюють й "петарду
кинуть" ЗМІ, ТБ в ПРОСТУ.
05.05.2017Р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731999
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.05.2017
автор: Променистий менестрель