Моя Вкраїна – то найперше хата
в селі над Россю в шепоті гаїв.
І поле на чорнОземи багате,
і сад вишневий – царство солов’їв.
Моя Вкраїна – то співуче слово
і на черені спечені хліби,
і соняхи – у небо волошкове,
і запорозькі велетні дуби.
А ще дзвінкова у яру криниця,
що хліборобів здавна напува,
моїх сельчан привітні світлі лиця,
рукам робочим – слава вікова.
Цвіти,цвіти, моя Вкраїно мила!
Тебе віддавна від чужих навал
в бою сини відважно боронили,
лихих заброд вгамовуючи шал.
Бо всі ми тут козацької породи –
століттям нашим не згубився лік.
Один рушник від Заходу до Сходу
твої народи пов’язав навік.
05.05.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731959
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.05.2017
автор: Галина_Литовченко