Ірина Вовк. КРИМСЬКІ МОТИВИ

[i]Далекій  теплій  Ялті  на  побережжі  Чорного  моря,
що  колись  бачила  маму  -  молоду  і  щасливу,
і  мене  -  новонароджену[/i]

Розквітає  небаченим  соняхом
країна  мого  дитинства  –  
грають  ліри  і  арфи  з-над  лиману
мелодію  зімлілого  степу,
мовою  милозвучною  шепочуть
моє  ім’я  з  акцентом
мешканки  забутого  Неаполя  Скіфського
чи,  може,  Пантікапею…  однако  –  
за  давністю  часу  пам’ять
розмила    координати
хвилями  теплого  моря…

Проте  мені  так  тривожно  і  затишно
саме  тут  наслухать  колискову,
ще  задовго  до  мене  проспівану…
Афродіта,  мов  діва,  всміхається,  
народжена    з  мушлі…

…  Амфори  повняться  золотим  зерном,
дзбани  пивом,  на  сонці  настоянім  –    
ах,  яка  розкіш  співати  гімн  життю,  
адже,  люди  як  фенікси,  
з  попелу  в  тіло  вертають…

…Чорніє  море,  на  гребінь  здіймаючи  хвилі  …    
Крилаті  грифо́ни  на  піхвах  меча
звіщають  наближення  бою,    
вже  чути  як  сфінкси-коханці  лоскочуть  Тавриду
шаленими  ритмами  кінських  копит…

Хто  там  порушує  заповітну  ідилію  сновидіння?  –  
Чи  не  таври-пірати  чигають  на  здобич...

Закони  честі  списані  
полинами  гіркими  та  ще  ковилою
у  письмена  запорошені  –  
меч  вождя,  у  двобою  пощерблений…  і  жіночі  прикраси,
з  легковійних  наложниць  у  яму  покладені  –  
безмовна  візитка  курганних  скарбів…    

…Не  стріляйте  у  сонячного  зайчика,  
що  з’яснів  дитинно  у  звогнілих  степах  –  
він  і  досі  світиться  як  Всевидяще  Око
на  незітертім  золоті  скіфської  пекторалі…

[i](З  антології  сучасної  поезії  "Помежи  словом  і  століттями".  
-  Київ,2016).[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731941
Рубрика: Верлібр
дата надходження 05.05.2017
автор: Сіроманка