Заходь до мене на часинку!
Ти ж бачиш: біля мене тиша.
Хай ти лиш німфа, ти не жінка,
Від цього навіть цікавіше.
Припни Пегаса. Хай спочине
Доки нам півні заспівають
Тай звесели, напівбогине,
Зіграй на лютні! Хай над гаєм
Злітає до зірок грайливих
Чарівна пісня про кохання
Про двох замріяних, щасливих,
Що бродять в росах до світання.
А я завмру і буду слухать
Та згадувати ніжну мрію
Яку люблю за світлу душу
Й повік забути не зумію.
Ти не ревнуй мене до неї.
Ти ж знаєш, я завжди самотній.
Про дар життя від Гіменея
Не помишляю. З мене – досить!
За звичкою торкаю струни
Своєю кволою рукою
Тай награю про різні думи
Що не дають мені спокою.
А ніч хмільна! Яблунь біленьких
Плете мережива весільні
І чуєш, Музо! Соловейки,
Що виробляють?! Божевільні!!!
Ти кави вип’єш? Не вживаєш…
У вас нектар в ходу на небі…
А я так душу підживляю,
Ілюзії роблю для себе.
Бо нам так важко без обману,
Без віри в те, що й нас кохають…
А що насправді в долі маю
Хай добрі людоньки не знають!
А ти заграй! Ледь-ледь зосталось
Оце безсоння проживати.
А там уже травневий ранок
Зайде крізь шибки до кімнати.
01.05.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731332
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2017
автор: dovgiy