Розкинув місяць осяйне намисто
До берега, що ніжився в піску,
Позамітав доріжку чисто-чисто,
Щоб засіяла у нічнім танку.
Полинув поміж хмарами невинно,
Ламаючи тоненькі промінці...
Всміхався загадково так, дитинно,
Запалював добірні каганці.
Натхненно розкидав тепло і світло
Для непокірних і далеких зір,
Щоби життя покращилось, розквітло
Усім вітрам лихим наперекір.
Стогнала ніч у місячнім полоні,
Шалені хвилі бились об причал,
Мережили його сліди солоні,
Холодний місяць вічністю мовчав... 15.11.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731020
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.04.2017
автор: Lana P.