Її забрали з рідного села
В чужий асфальт міських байдужих вулиць.
На старість доля якось підвела -
Щоб доживати віку, мов прибулець.
Уже й онуки виросли. У них
Своє життя і незліченні плани.
І нарікати, Боже правий, гріх,
Але самотність їй болить, як рани.
Яке заняття між квартирних стін?..
Усе давно самі встигають діти.
Очікування ж на останній дзвін
Не вийшло з ним, єдиним, розділити.
Він жартував, що зморшки до лиця,
Підримував любов'ю і душею...
Та ця самотність добіжить кінця -
Він поряд. Вже чекає за межею.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730999
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.04.2017
автор: Ksiufka