Тиші, огорнуті в речі містян...
Посеред колій трамвайних вийти,
посеред дня незавершених справ -
дихати кроками вітряних велетнів -
переступають між нами.
Чи справжні...
Порпаються у волоссі.
Давай.
Будь моїм врешті доречним голосом -
що в тобі, велетню, там?
Що тепер бачиш в моїй подобі:
сукня, натягнута на сірий колір.
Відблиски сонця вчепились за комір -
не доповзли до очей.
Їхати в черзі до наступу ночі -
ти мені тільки шепочеш, шепочеш...
Я вже й забула себе поміж тим.
Якось кудись підбери...
25.04.17, Київ #dysonanse
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730546
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2017
автор: Іванна Шкромида