Чорнобильська зона. І засурмив третій ангел – і велика зоря
спала з неба, палаючи, як смолоскип.
І спала вона на третину річок та на водні
джерела.
Ймення зорі тій Полин. І стала третина води ,
як полин, і багато людей повмирало з води,
бо згіркла вона...
Іван Богослов. (Апокаліпсис. 8; 10 – 11).
Дорога в зоні. Перетнули
Чиновницькі КП – кордони.
Вже Лелів, Копачі минули.
Спинились майже в центрі зони.
Три ангели тут просурмили.
Зоря Полин, послана небом, -
Апокаліпсис України –
Четвертий блок кипить під склепом..
Над п’ятим, шостим свідки драми -
З жаху та розпачу застигли
Підйомні крани журавлями,
Що в вирій відлетіть не встигли.
Ліс металевий рукотворний,
Мереживо опор, гірлянди -
Високовольтний, неповторний,
Та вимкнутий з життя назавжди.
Майже нема автомобілів
І тиша, як на кладовищі.
Лічильник радіонуклідів
В моїй руці сягає тисячі.
Там місто Прип'ять. Отримало
Від атома чи Бога кару,
Бо “мирний атом” покоряло.
А він зробив з міста примару.
Чорнобиль вистояв, та міста
Життя та слава тихо меркне:
Напівживе для оптиміста,
Для песиміста напівмертве.
Подалі від оцих привидів!
Дорога стелеться лісами.
Гаї, болота в краєвиді,
Сосни зеленими рядами.
У купи звалені дерева,
Що в радіації згоріли,
Лежать роками просто неба,
Від сонця й вітру почорніли.
Та майже заросли підліском
Чорнобиля родимні плями.
Ліс не бажає бути свідком.
Земля лікує свої рани.
08.2007. Г. Орел. м. Чорнобиль, м. Обухів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730523
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.04.2017
автор: Г. Орел