Мене вбиває твій погляд
Пронизливий, мов стріла
А невинний світогляд
Засліпляє твоя ерудиція
Перед сном малювати тебе
Стало сенсом, сповна
Ти моя опівнічна
Старовинна традиція
***
Я малюю тебе і ти знову
З'явився, немов живий
Цілую губи із полотна
Божевільна! А кров здорова...
Я тремчу, наче лист
Цей момент аж до сліз чарівний
Про кохання кричу!
Дзеркала не промовлять ні слова
***
Я боюся твій образ забути
Без тебе - усе дарма
Я б любила лиш тінь
Що лежала зі мною в ліжку
Я тебе не кляну
Що зі мною поряд нема
Зараз я б залюбки
Прочитала про тебе книжку
***
Де блукаєш?
Кому розбиваєш серця?
Давно чесність твоя
Як паршива осіння погода
Коли спинишся?
Цьому немає кінця
Три слова коханню
А стражданням присвячені оди
***
Мені жаль що тебе
Запираю в своїй майстерні
Хочу спати
Зустрінемось уві сні
Нас об'єднують лиш
Кольори пастельні
Ти на одязі, в серці
І на стіні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2017
автор: Річард Романтичний