і така весна буде що гріх не закохатись
і така ти теплом та затишком огорнута
і врешті завтра прийде
і я буду відчувати твій запах та мінливе хвилювання
твій терпкий спокій та тривожне серцебиття
усю повноту перехресних поглядів
ми дихаємо одним повітрям
хоча між нами сотні кілометрів
якщо хочеш можеш стати художником
та малювати на моєму обличчі посмішку
а я би хотів бути скульптором
аби ліпити тебе глиною
я би цілував тебе словами
а ти би обімала мене поглядом
і так затишно з тобою
що я готовий дострибнути до неба
і так просто навчити своє тіло гоїтись
від пострілів та гострих слів
і вкотре я прокидаюсь на нове випробування
особливий поворот не за маршрутом
я хочу доторкнутися до тебе
за будь-якої нагоди відчувати твій подих
крокую по стежці цієї незнайомої вулиці
досліджуючи все нові твої вигини
а звичайні вулиці все ведуть так само
і уже немає де заблукати
візьми мене за руку і ми поїдемо у нічну дорогу
і все буде так як треба
і все буде добре
ти будеш моєю?
пірнаєм у небо
коли мовчання запалює свій розум
ми знаємо що є щось більше і вище за все це
щоб бачити глибше та відчувати гостріше
аби врешті віднайти те тепло
аби врешті віднайти самого себе
ми будемо рухатися і продовжувати власний маршрут
ми будемо розтягувати до безкінечності наш час
під зорями нашого неба
ми будемо любити і продовжувати вірити
ми просто тут на деякий час
вранці ти і надалі будеш моєю?
будеш моєю?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730459
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2017
автор: Роман Штігер