я сплю в серпанку, що мов хвиля на вікні;
вітер гойдає мене
та шелестить у моїх паперових поемах.
він шепоче мені про моїх сестер:
мої сестри загубилися в морі
там вони плавають та витріщаються, бідні,
на всі цікавинки, як вперше у оселі
страшного нареченого; їх пестять та голублять
могутні течії, купаючи у сутінках,
що мов вершковий крем.
чи не бачать вони ні світанків, ні вечірніх заграв
у оповідках, що мушлі статечні
їм повідають?
– отак заманив їх та поневолив
лихий морський король, що тільки плакати
та нарікати на долю:
заручені тепер з подзьобаним камінням,
вбрані в фартушки з медузових креветок;
тендітні стали пальчики, й тонесенкі реберця,
і пуп'янок троянди колючий біля серця,
й черепашки у лоні
ними опікуються сонні морські зірки,
їхню красу бачать лиш п'яні моряки
та потопельники –
моїх прекрасних сестер
забрало море
за твором: хмари на шпалерах, my sisters were lost at sea
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730342
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2017
автор: sondag