Вічно згублений

Вічно  згублений.
Вічно  блукаєш.
Все  не  знайдеш  притулку  свого.
Твоє  серце  палає!  
Благає!
Але  ти  не  почуєш  його...
Хочеш  знати,  яка  ти  людина.
Досягнути  мети.  
Чи  не  ти
Знищив  в  собі  маленьку  дитину?
Та  чи  зможеш  від  всього  втекти?
Твоя  віра  як  пташка:
Не  знає
Ні  неволі,  ні  гніту.
Проте,
Хоча  віра  весь  світ  окриляє,
Не  підняла  до  неба  тебе.
Не  марнуй  свого  часу.
Руйнуєш
Світ  навколо.
Свій  внутрішній  світ.
Не  живеш  ти,  а  просто  існуєш,
Поки  в  твоїй  душі  тільки  лід.
Серце  топить  його.
Та  не  в  силі
Подолати  твій  сум.
Лише  ти
Можеш  свої  приборкати  хвилі
І,  здолавши,  сягнути  мети.

_________________________
24.04.2017

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730333
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.04.2017
автор: Lexi