Мене гойдали океанські хвилі,
Коли я був ще зовсім хлопчаком.
Із батьком вдвох намотували милі,
Ловили рибу неводом, гачком.
Я вмів стояти на весь зріст у чо́вні —
Без весел у балансі на вітрах.
Ми кошики наловлювали повні,
Баклани окриляли рибний шлях.
Народжений під знаком Водолія,
У снах поміж коралами пірнав,
Весь час манила водяна стихія —
Коли змужнів — опанував штурвал.
Мені корились океанські далі —
У водах виринав мій корабель.
І крізь туманні кружевні вуалі,
Я вміло добирався до земель.
Не все так просто, бо настало лихо —
Потрапив раптом у тропічний шторм…
А донедавна було зовсім тихо —
Все руйнувалось до жахливих форм.
Мене несло на хвилях напівмертвим —
Від бід топились друзки корабля…
Я рятувальним кругом був підпертий,
Допоки штиль настав. Уздрів — земля!..
І зрозумів, що в світі необхідні
Нам ті місця, де народились ми.
Вони врятують від стихії, рідні,
Підживлять і зігріють нас грудьми. 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730233
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.04.2017
автор: Lana P.