Ти будеш для мене завжди істиною, потай.
У стані піврозпачу,
В розпалі ніжності
Згадую тебе.
Орнаментом є тут слово, кинуте вітром у полі.
Воно все одно долетить до мене.
Його відчуваю фізичними фібрами,
Настроєм погоди.
Спочатку тебе привів захід
Зі своєю натужною темрявою,
Але "зі сходу світло",
Він його просіяв крізь сито священних книг.
Тепер ти вільна,
Мов лотос на плесі річки,
Мов усміхнена новина,
Мов дзвінкокрила пташка,
Якій уже не треба кидатися на шпичак.
Вона тепер просто сидітиме на гілці,
Викрешуючи голос методом радості.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730183
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2017
автор: Олена Ганько