Крилате небо падало навколішки
Від образи сонце скотилося униз
Йому набридли почуттів огидні домішки
З акторських надуманих реприз
І хоч життя подібне до театру
Таки мав рацію Шекспір
Ти захисну читаєш мантру
Щоб не вчепив тебе брехні й облуди звір
Твоя душа, немов покинутий будинок
Без вікон вже, а, може й без дверей
А навколо галасливий ринок
Де створіння ниці оцінюють людей
В полон здаватись їм не варто
Уяви, що ти метелик і лети
Вони за тобою полюватимуть завзято
А ти граційно й гордо наближайся до мети
© Леся Приліпко-Руснак, 18.04.2017
http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729390
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2017
автор: Леся Приліпко-Руснак