Любов і Віра-
це ті дві нерушимі брили,
що звалили на плечі небо.
Легко й без пафосу.
Так нам і треба.
Як цемент-милосердя
та добро.
Все одно.
Ми залежні від мрії.
Тримаємось надії.
Ми заплутались у часі.
Через вигадані страсті.
Земні.
Та не одні.
Хтось сторінки у книзі перегортає.
Хтось для нас не шкодує,
не карає.
Хтось в підмогу ніжно-крилатих
нам посилає.
Тільки б очі звести
до блакиті.
Научитись цінити миті.
Ми лиш люди-неповиті.
Та нам дають світ.
Який ми руйнуєм.
Лагідний цвіт
Душу.
На гріхи провокуєм.
Хтось засвоїть урок цей одразу.
Комусь мало віку.
Будь тим чоловіком
(людиною),
Котра квітку життя не зрізає
у вазу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729145
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2017
автор: БЕЗ