А час летить…

А  час  летить,  невпинний  і  жорстокий,
На  власне  вістря  нижучи  віки
І  маючи  всесуще  дивне  око,
Рахує  без  утоми  нам  роки.

Він  мітить  всі  життєві  повороти,
Падіння,  злети  й  зоряні  часи,
І  неможливо  щось  зробить  супроти.
Його  ані  змінить,  ані  впросить.

Мелькають  зими,  свіжовмиті  весни,
І  осінь  літа  не  переганя…
І  тільки  пам’ять  іноді  воскресне
Про  того,  кого  час  не  нагинав.  
24.11.2015.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728622
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.04.2017
автор: Ганна Верес