Хрести і труни… Люди… Море квітів…
Печаль і біль запеленали край…
А в трунах – найдорожче – наші діти…
Їх зачекався Бог, небесний рай.
Допоки ж буде наш народ терпіти
Й війну назве війною, не АТО?
Допоки гинуть будуть кращі діти
Й чом не наказаний за ці жахи ніхто?!
Чи не пора усім нам зброю брати,
Щоб волю Україні зберегти,
З землі своєї вигнать ката-"брата",
Так думає і він, і я, і ти...
5.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728489
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 12.04.2017
автор: Ганна Верес