Грається вітер із гіллям в саду.
Небо сталеву вдягло пелену.
Міцно тримає, ніхто не здмухне.
Небо задумане. Небо сумне.
Бузькам цей настрій небес невтямки́.
Збились у гурт, подались до ріки.
Ходять лужком-бережком по траві
І розгортають її, мов сувій.
З долу – на горбик, із горбика – гоп.
Жабу знайдуть, її кинуть у дзьоб.
Хай сонце промені звило в клубок,
Гріє земля їх – праотчий куток.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728371
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.04.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)