З Вітром тихо розмовляю:
“ Ти буваєш, Вітре, всюди .
Що про нас, безкраїй, знаєш?
Може чув щось поміж люди?
Довго нам біду терпіти,
Проливати ріки сліз?
Ще не в дії "Заповіти"
І стоїть донині віз.
Брат – на брата, гірше звіра,
Ходить зброя поміж нас,
Обміліла нині віра,
Вже не чують Божий глас.
Б’є Дніпро сердито в берег
І ще більше посивілий,
Лізе нечисть в перший шерег,
Наче люди подуріли.
Вітре, здуй усю неправду,
Зло збери у свої сіті,
Доведи усе до ладу,
Хай добро буде на світі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728185
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 10.04.2017
автор: Шостацька Людмила