Минули дні, десятиліття,
Нове століття вже прийшло,
Нові ідеї і страхіття
Воно з собою принесло,
Про ту війну вже неохоче
Дехто пригадує тепер,
Немає тої вже країни,
Що звалася СРСР...
Про що б тепер не говорили,
Які б інтриги не плели –
Колишній подвиг не в могилі,
Він з нами на оцій землі.
І серце чомусь швидше б’ється,
Бабусин спомин - уже мій...
Ніхто з дядьків не повернеться,
В хаті не житиме отій,
Бо вже давно й її немає
І двір вкривають бур’яни,
Мати нікого не вітає –
Усе розтануло в імлі...
Та пам’ять не мовчить, клекоче-
В бабусі серце вчилось жить,
Бо лиш вона могла охоче
Чекати так і так любить.
Живемо в іншому столітті,
У іший неповторний час,
Та хто сказав, що вибір інший
Примусить він зробити нас,
Бо ж щире золото лишилось
Таким же щирим і тепер,
І степ ще наш, і наше море,
І голос правди ще не вмер...
Іще добро – добро, та мами
Чому вчать нинішніх дітей?
Нам – випав вибір, він – за нами,
Від нього – завтрашній наш день.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728040
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.04.2017
автор: Уляна Стринжа