Літа свої сіяла й долю /Сл. для пісні/

Літа  свої  сіяла  в  полі,
Щоб  був  холодок  від  тополі,
Щоб  сонечко  не  припікало,
Й  стелилася  б  доля  квітками.

Літа  свої  сіяла  в  лузі
Хотілося  вірить  подрузі,
Та  віра  об  зраду  розбилась,
А  роки  ледь  не  розгубились.

Літа  свої  сіяла  ранком  –
Боялася  стати  підранком.
Ой  доле,  не  рань  мені  душу,
Із  нелюбом  жити  не  змушуй.

Літа  свої  сіяла  й  долю,
В  любові  жила  щоб  на  волі.
Літа  вже  зійшли  –  не  барились,
А  доля  чомусь…  запізнилась. 2.12.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728003
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.04.2017
автор: Ганна Верес