За недоспані ночі
І заплакані очі
Хто заплатить матусеньці?
Навіть плати нема…
А найбільше їй горечко,
Коли всім людям сонечко,
Радість жде, хоч манюсіньку,
А у серці – зима.
Ув очах потемніє,
Та сказать не посміє,
Як і боляче, й соромно
Жити між усіма,
Давить матінку горечко:
Виглядає в віконечко,
Очі дивляться стомлено –
Діток… так і нема.
Скільки світ голубіє,
Серце хай не грубіє:
Ти ж матусі частиночка.
Поки ненька жива,
Не роби рідній горечка,
Щоб жилося їй сонячно,
Щоб у чорну хустиночку
Не вдяглися жнива…
26.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728002
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.04.2017
автор: Ганна Верес