[i](Прекрасні подихи закоханої душі)[/i]
Ми не зустрілись поглядом з Тобою,
Не втішила блакить Твоїх очей.
Хоч легко міг торкнутися рукою
Тендітних і таких близьких плечей.
Рожевий лак побачив на мізинці
І цяточки на безіменнім пальці.
Задумалась про щось Ти наодинці –
Такою я Тебе побачив вранці.
Була ця зустріч наша випадкова?
Чи нам її подарувала доля?
Я відчував, що Ти ще не готова –
В тенетах страху і гордині воля.
Пробач, що я не підійшов до Тебе,
Хоча очей не зводив ні на мить.
Хмаринки сірі огортали небо
Ховаючи від нас небес блакить.
Хотів побачити її в Твоїх очах,
Які завжди так сяяли, як зорі,
Що мерехтять гірляндами в ночах,
Немов перлини у глибинах моря.
Не знаю чи впізнала Ти мене –
Бо погляд Твій я так і не впіймав.
Та точно знаю я лише одне –
Цю зустріч нам Господь подарував.
Вона для мене втілення надії,
Яка підтримує в душі вогонь кохання,
Що у негоду цю квітневу гріє
І на взаємність зберігає сподівання.
© S.Nemo
08-09.04.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2017
автор: Finist