Летимо, - я і ти, між зірок вечорових,
Дві душі, як одна у далекій путі.
Світ галактик мигає в свічах кольорових,
Нас хрестять на щастя та на долю святі.
Бо любов уособлення вищої сили,
Що тримає в серцях незбагненний порив.
Первородний вогонь, що його не згасили,
Хоч з віками пройшло сотні карстових злив.
Душі часто злостиво вбивали цвяхами,
Вони йшли через муки в буремний політ.
Переймав Перелесник спокуси гріхами,
Лиш єднання спалило в тілах пустоцвіт.
08.04.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727916
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2017
автор: Валентина Ланевич