Вулиці втікають
Артеріями-венами
Великого живого
міста-звіра,
Що гуде, бо
Судини закупорюються
Зранку, в обід і
Приблизно о 17 вечора,
Перенасичені металевими капсулами і
Спітнілими дрібними організмами, що
Народжують та руйнують
Великого-живого
Міста-звіра.
Зранку, в обід та
Приблизно о 17 вечора
У його артеріях-венах
Підіймається тиск,
Болить-розривається
Центральна ратуша, а
У барабанних перетинках
Вибухає музика із
Вечірніх кабаре, кафе, пабів та
Ресторацій – це вечір. І
Потік організмів,
Їх метушня та
Шумливий вихід назовні, - то
Початок літньо-місяцевих
Менструацій
Великого живого
Міста-звіра.
Влітку, коли відключають воду, і
Вона не омиває,
Його розлоге тіло наповнюється
Запахами мертвих, живих та
Напівмертвих організмів, їхніми
Відходами та відходами їхніх
Металевих капсул. У
Тому смороді та нечистотах, у
Ранішніх та вечірніх зорях, у
Менструаціях та головних болях, у
Піснях під гітару при вогнищах
Прокуреними голосами натягненими,
Велике живе
Місто-звір,
Заглядаючи у
Небесні проруби,
Чекає віддано більш
Холодної осені прихід.
2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727810
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.04.2017
автор: Ірина Вихрущ