Чекання – це простір поцілунку,
Він рушає невидимо крізь час,
А відчуваю його моментом сну,
Невимовним віддихом,
Наче хтось проходить крізь мене.
І якщо був ти стіною мені,
То став дверима,
Напівпрочиненими, сяючими шпаринами
Таємниць.
Якщо був ти різким у слові,
То став ніжним у можливості вибору.
Відтак моє серце зворушено дивиться на схід,
Він западає мені палючим колом,
Крихким квітом,
У центрі якого – всі піднебесні дива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727208
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2017
автор: Олена Ганько